Сьогодні,12 березня, до Дня українського добровольця, у нашому закладі відбулася особлива зустріч. Ми мали честь запросити в гості цікаву й непересічну особистість – Владислава Товтина. У мирному житті Владислав – історик та екскурсовод, який щиро любить і популяризує наш Закарпатський край.
Від початку повномасштабного вторгнення його життєвий шлях, як і багатьох чоловіків, різко змінився. Сьогодні Владислав – штаб-сержант відділення комунікації 101-ї окремої бригади ТрО Закарпаття. Свій бойовий шлях розпочинав стрільцем у піхоті, згодом опанував іншу складну й відповідальну справу – пілот розвідувальних дронів та був командиром екіпажу. Службу проходив на різних напрямках – Донеччина, Харківщина, Сумщина.
Зустріч розпочалася хвилиною мовчання – на знак пам’яті та вдячності тим, хто віддав життя за Україну.
Під час зустрічі Владислав поділився зі студентами власним досвідом і зауважив, що для людини з цивільного життя військова служба часто стає своєрідним університетом. Тут доводиться не лише опановувати нові професії, а й здобувати нові знання, навички та досвід, ставати майстерним у багатьох, іноді зовсім неочікуваних, справах.
Владислав зізнався у своїй любові до читання – він намагається використати кожну вільну хвилину навіть на фронті, щоб узяти до рук книгу. З часом з’явилася ідея: фотографувати книги на лінії фронту. Так народився своєрідний фотопроєкт «Книги на лінії фронту». Фотопроєкт був представлений у Празі на Міжнароднму книжковому ярмарку та літературному фестивалі «Світ книги Прага 2025».
На сьогодні Владислав презентував цю фотовиставку і в нашій Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці
ім. Ф. Потушняка та щиро запросив усіх охочих відвідати фотовиставку: «Книги на лінії фронту».
Розмова зі студентами була змістовною та дуже живою. Прозвучало чимало щирих слів із фронтового життя та деталей, які особливо були цікаві присутнім здобувачам освіти швейних і перукарських професій. Наприклад, у війську існує своєрідна «військова мода». Форму часто потрібно підшивати, ремонтувати, інколи перешивати під потреби бійців, тож уміння шити та працювати з одягом там надзвичайно цінується.
Не менш важливою є і професія перукаря, адже навіть у складних умовах військові намагаються доглядати за собою. Часто доводиться самим опановувати перукарську справу просто в польових умовах. Тож професії, які у мирному житті здаються суто цивільними, насправді теж можуть бути дуже затребуваними на фронті. Тож кожна професія може бути важливою для спільної справи.
На завершення зустрічі, за доброю традицією нашого закладу, гостю-захиснику вручили символічний подарунок-оберіг, чоловічу прикрасу з бісеру – котильйон із закодованим знаком перемоги. Нехай цей символ стане знаком вдячності, підтримки та нагадуванням про те, що на нього завжди чекають вдома.
Щиро дякуємо Владиславу за змістовну та щиру зустріч, за відкритість у спілкуванні зі студентами та за службу Україні. Саме завдяки таким людям ми маємо можливість жити, навчатися і усвідомлювати ціну нашої свободи.
