Головна
Про нас
Бібліотека
Сторінка психолога
Учнівське самоврядування
Виховна робота
Охорона праці
Професії
Вступнику
Методика
КНТЕУ МОН ЗакДМОН НПЦ ПТО ИППО ПрофТехОсвита ИИТ
Положення про методичну роботу Презентація про методичну роботу Методичні поради

Ужгородське вище комерційне училище КНТЕУ

ПОРАДНИК   МЕТОДИСТА

 

 

                                                         

 

 

 

Методичний кабінет

УВКУ КНТЕУ

 

 

 


 

 

Господи!

Ти, хто вчив нас,

прости, що я вчу,

що ношу звання вчителя,

яке Ти носив на землі.

Учителю!

Зроби мою старанність постійною,

а розчарування минущим;

дай мені простоту

і дай мені глибину;

порятуй мій щоденний урок

 від порожнечі;

хай не печалить мене нерозуміння

і не засмучує непам’ять тих,

кого я вчила.

 

 

Габріела Містраль, лауреат

Нобелівської премії в області літератури

(1945 р.), вчителька за фахом

 

 


14 ЗАПОВІДЕЙ БУДДИ

1. Найбільший ворог у житті людини – це вона сама.

2. Найбільша дурість у житті людини – це брехня.

3. Найбільша поразка в житті людини – це зверхність.

4. Найбільша печаль в житті людини – це заздрість.

5. Найбільша помилка в житті людини – втратити саму себе.

6. Найбільша провина в житті людини – невдячність.

7. Найбільш варте співчуття в житті людини – приниження своєї гідності.

8. Найбільш варте захоплення в житті людини – це піднятися після падіння.

9. Найбільша втрата в житті людини – втрата надії.

10. Найбільше надбання в житті людини – здоров’я й розум.

11. Найбільший обов’язок в житті людини – щирі почуття.

12. Найбільший дар у житті людини – великодушність.

13. Найбільша вада в житті людини – нерозуміння.

14. Найбільша втіха в житті людини – добрі справи.


 

ВИКОРИСТАННЯ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО  ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗА РІВНЕМ ЯКОСТІ ЗНАНЬ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

(Методичні рекомендації)

             Проблема оцінювання знань набула сьогодні особливої актуальності. Якість сучасної професійної освіти безпосередньо пов’язують із системою оцінювання всіх складових навчально-виробничого процесу – навчальних та виробничих досягнень учнів, ефективності професійної підготовки. Визнаними у світі інструментами педагогічного оцінювання та вимірювання якості здобутих знань є тестові технології. Як свідчить перший досвід запровадження зовнішнього незалежного оцінювання, це надзвичайно складний і не менш цікавий процес, який потребує значної перебудови у організації навчального процесу.

Тестування є більш об’єктивною формою оцінювання досягнень учнів, ніж традиційні експертні методи. Тестування допомагає легко і швидко відстежувати якість засвоєння навчального матеріалу, допомагає зняти питання про суб’єктивність оцінки роботи учня.

Загальні відомості

У системі роботи педагога діагностика та оцінювання рівня знань учнів займають одне з найважливіших місць. Основне призначення діагностики знань та рівня професійної компетентності учня полягає у наданні необхідної інформації педагогу для корекції його професійної діяльності, сприяє активізації самооцінки його власної діяльності.

Засоби діагностики знань та професійної компетентності учнів базуються на використанні технології тестового контролю, що включає такі технологічні етапи:

-      створення системи базових тестових завдань;

-      конструювання тесту з базових тестових завдань;

-      проведення тестування;

-      аналіз результатів тестування.

Створення системи базових тестових завдань є вирішальним моментом при конструюванні ефективних тестів. Тому питання щодо технології розробки тестових завдань є дуже важливим.

 Базові тестові завдання за формою (форматом) поділяються на:

закриті тестові завдання

відкриті тестові завдання

ситуативні (фесетні) тестові завдання

Закриті тестові завдання в основному зводяться до вибору однієї правильної відповіді із 3-4 запропонованих та мають ряд переваг:

-     прискорений процес тестування;

-     простота обчислення підсумкових балів учнів;

-     можливість охоплення всього змісту вивченого матеріалу;

-     універсальність, оскільки зміст практично будь-якої дисципліни піддається трансформації в завдання з вибірковими відповідями;

-     обґрунтованість підсумкової оцінки учня.

Серед недоліків завдань закритої форми найчастіше трапляються:

-     ефект угадування;

-     негативна роль неправильних відповідей, що іноді призводять до запам’ятовування учнями помилкових відповідей.

Для ускладнення закритих тестів можна включати не одну правильну відповідь, а декілька (наприклад, із 7 запропонованих відповідей правильних 4-5), або використовуючи дистрактори (це неточні, але дуже схожі на правильні, неповні та дуже правдоподібні відповіді).

Більш складними формами тестових завдань є відкриті тести. У них практично відсутня ймовірність відгадування правильної відповіді. Але ці завдання значно складніші з точки зору підготовки, перевірки та обробки результатів. Відкриті тестові завдання мають різноманітні форми застосування. Серед найбільш популярних:

-     Вибір з двох варіантів (одне запитання має дві схожі відповіді, де необхідно знайти одну правильну).  

 - Добери пару (необхідно добрати до кожного з наведених термінів правильне визначення). Наприклад,

-     Множинний вибір (пропонується два компоненти: запитання і 4 можливі відповіді). Наприклад,

- Побудова алгоритму за заданими параметрами. Класифікація (запропоновані твердження, визначення або терміни необхідно віднести до правильної категорії).

 Ситуативні та багато варіативні (фасетні) тестові завдання. Під фасетом розуміють форму, що забезпечує подання кількох варіантів одного і того самого елементу змісту тесту. Фасетні завдання використовуються як закритої, так і відкритої форми. Кожен учень отримує з фасета лише один варіант завдання. При цьому всі учні виконують однотипні завдання, але з різними елементами фасета і відповідно з різними відповідями. Так можна вирішити одночасно дві проблеми: усунути можливість списування і забезпечити паралельність варіантів тестів, запропонованих різним учням.  

Ситуативні тестові завдання передбачають роботу з текстами (документи, технологічні картки, таблиці, схеми, діаграми, витяги з документів тощо).

При складанні таких тестових завдань передбачено відповіді на запитання до тексту, вставка пропущених термінів, виразів, розрахунок наведених формул, основне завдання такого типу тестів – оцінка здатності учня до розуміння, аналізу, синтезу та вміння робити висновки на основі наданого матеріалу.

 Вибір форми тестового завдання визначають специфіка змісту предмету та мета створення тесту. Кожна з форм запропонованих завдань має свої переваги та недоліки. Розробка тестових завдань здійснюється відповідно стандартизованих вимог. Завдання на вибір відповіді більш зручні для підсумкового контролю, тому що мають статистичні переваги в оцінюванні результатів. Якість тестового завдання як основної структурної одиниці тесту має неабияке значення для забезпечення об’єктивності його результатів. Тому знання та застосування різних видів тестових завдань, їх призначення та особливостей складання є обов’язковою складовою педагогічної майстерності викладача та майстра виробничого навчання.

Психологи стверджують - учень приходить до професійно-технічних навчальних закладів із закладеними ще в середній школі трьома переконаннями:

1.                Критично-логічний (навчання – це нелегка справа, то як можна вчитися цікаво і легко?).

2.                Інтуїтивно-емоційний (я дурний і ніколи з цим не дам собі ради).

3.                Критично-моральний (навчання – важка праця, то, може, краще й не витрачати зусиль?).

Тому саме тестові завдання можуть стати шляхом до взаєморозуміння між учнем та педагогом, бо вони показують з якими прогалинами в знаннях приходять до нас учні та наскільки результативним став процес навчання в навчальному закладі.

 

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГА В УМОВАХ СУЧАСНОГО УРОКУ

Урок та його функції

Навчання здійснюється в основному на уроці. Урок – це організоване спілкування педагога і учнів, а також учнів між собою. Діяльність вчителя на уроці багатогранна: він проводить, допомагає, створює умови, опитує, стимулює, передає, коректує, оцінює. А в цей час учень сприймає, обдумує, запам’ятовує, регулює свої дії та оцінює себе.

Кожен педагог на уроці організовує пізнавальну діяльність учнів, а також здійснює управління пізнавальною діяльністю і керує процесом пізнання на уроці. Виконуючи цю роботу, педагог дозує, направляє, посилює та прискорює процес пізнання.

Педагогічний процес створюється педагогом для здійснення виховання, навчання та розвитку учнів.

Виховна функція. Її суть полягає в направленості змісту уроку, методів та засобів для досягнення цілі і розвитку особистісного потенціалу учня.

Навчальна функція полягає у здатності уроку формувати в учнів знання, навички, вміння, які складають зміст потенціалу учнів.

Розвиваюча функція – це націленість, спрямованість уроку на розвиток духовних та психологічних якостей учнів.

Де б не відбувався педагогічний процес, він завжди має таку структуру: мета, принципи, зміст, методи, засоби та форми. У педагогічному процесі все здійснюється послідовно: визначаються цілі та напрямки їх досягнення, у відповідності з ними відбирається зміст, потім методи, засоби його подачі та засвоєння, і все це об’єднується у формі.

 

Вимоги до сучасного уроку

Вимоги до сучасного уроку випливають з ідеї гуманізації навчально- виховного процесу. У цей час відбувається перехід від директивної педагогіки до педагогіки співробітництва, в центрі якої знаходиться співпраця учня та вчителя. Для цієї педагогіки характерні слідуючи аспекти:

        досконала організація навчальної праці на уроці,

        продумана, майстерно реалізована різноманітна та емоційна тактика керування навчально- виховним процесом,

        різноманітність форм, методів та прийомів навчально-виховного процесу,

        навчання без примусу, демократичність уроку, коли він організований і керований із врахуванням потреб та інтересів учнів,

        покращення взаємин між вчителем та учнем.

Найважливішою вимогою є одержання високого кінцевого результату навчання, який визначається такими параметрами, як міцність, повнота, глибина, оперативність, гнучкість знань, систематичність, конкретність та узагальненість знань.

 

Класифікація уроків.

На даний час є різні підходи до класифікації уроків. Найбільшого поширення набули розробки відомого українського дидакта В.О. Онищука. Він характеризує основні типи уроків за конкретною дидактичною метою:

        урок засвоєння нових знань,

        урок узагальнення набутих знань,

        урок застосування знань на практиці,

        комбінований урок,

        контрольний урок.

Кожний урок дозволяє реалізувати всі шляхи процесу навчання: засвоєння нових знань та вмінь, вдосконалення знань та вмінь, використання знань та вмінь, перевірка знань та вмінь.

Види уроків визначаються на основі відмінностей між методами та формами, що використовуються. Найбільш розповсюдженими є: урок-лекція, урок-дискусія, урок-семінар, урок-екскурсія, урок-зустріч, телеурок тощо. У виробничому навчанні найбільш поширеними є – урок-тренінг, урок-лабораторна робота, урок-конкурс професійної майстерності та урок-гра.

Урок дає початок процесу навчання, визначає шляхи здійснення всіх видів і форм навчання і встановлює їх взаємозв’язок.

Активізуються уроки за допомогою конспектів-схем, виробничих ситуацій, навчальних ігор, використання комп’ютера, ТЗН тощо.

Використовуються уроки двох типів: інформаційного та проблемного. Інформаційний тип навчання розвиває репродуктивний тип мислення учня і використовує пояснювально-ілюстративний та репродуктивний методи навчання. А проблемний тип навчання розвиває продуктивний тип мислення учнів і використовує проблемне викладання, частково-пошуковий та дослідницький методи навчання.

 

Нетрадиційні форми проведення уроків

Нетрадиційні уроки викликають велику зацікавленість у учнів. До нетрадиційних типів уроків відносяться інтегративний та міжпредметні уроки. Інтегровані уроки вивчають матеріал кількох тем одним блоком. А міжпредметні уроки об’єднують споріднений матеріал кількох предметів. До нетрадиційних типів уроків відносяться:

        урок-панорама,

        урок-лотерея,

        урок-дослідження,

        урок-розгляд виробничої ситуації,

        урок-ділова гра,

        урок-прес-конференція,

        урок-змагання тощо.

Проведення таких уроків не повинно бути самоціллю. Їх використання має за мету підкреслювати особливості і переваги конкретної теми з методичної точки зору. Для кожної дисципліни треба знайти саме такі нестандартні форми, які допоможуть цього досягнути. Важливе значення для впровадження таких уроків мають такі заходи, як огляди методичних ідей та їх популяризація. У кожного вчителя є свої методичні прийоми, які він вміло використовує і одержує кращі результати на уроках.

При впровадженні у педагогічну практику нетрадиційних уроків потрібно враховувати, що:

  • найкращих результатів досягають ті вчителі, які використовують гуманний стиль спілкування з учнями;
  • ігрові форми проведення уроків є правильним засобом підвищення зацікавленості учнів у вивчені предмету;
  • використання нестандартних форм навчання сприяють розвитку творчого мислення учнів;
  • для мобілізації творчого потенціалу учнів все більше значення мають колективно-групові форми навчання.

До якого б типу чи виду не належав урок, у ньому завжди мають бути реалізовані всі ланки процесу навчання:

        постановка пізнавального завдання (що буде вивчатись),

        мотивація (чому це треба вивчати, знати й уміти),

        відбір змісту, встановлення послідовності його викладання,

        використання методичний засобів і дидактичних прийомів.

Вчитель має пам’ятати, що навчання – це системний процес, тому дуже важливо правильно вибрати його вид і форму.

 

Планування уроку

Для того, щоб людина засвоїла якесь поняття, вона повинна натрапити на нього не менше семи разів у різних видах та на різних видах засвоєння. І це залежить від знань і вмінь вчителя. Структура підготовчої діяльності педагога така:

1.      вивчення навчальної програми, які проводяться перед навчальним роком та перед вивченням чергової теми;

2.      вивчення методичної літератури;

3.      аналіз матеріалу конкретного уроку в підручнику, співвіднесення його з рівнем підготовки та розвитку учнів;

4.      підготовка засобів навчання відповідно до теми;

5.      розробка плану уроку.

Найбільш складною і відповідальною є підготовка вчителя до кожного окремого уроку. Вона складається з таких послідовних етапів: продумування змісту навчального матеріалу, аналіз програми попереднього і наступного уроків з метою встановлення між ними зв’язку й послідовності, вивчання характеру викладання матеріалу в підручнику, аналіз дидактичних матеріалів, продумування виховних можливостей змісту навчального матеріалу та шляхів їх використання на уроці, підготовка обладнання до уроку, складання поурочного плану.

В плані уроку відображаються: порядковий номер уроку, тема, мета, навчальна, виховна і розвиваюча, конкретні завдання уроку, обладнання, розписується хід уроку. У структурі уроку розкривається кожний етап, способи мотивації навчання учнів, прийоми роботи, зміст і форма запитань та відповідей, задачі, відповіді до них, завдання для пізнавальної діяльності, зміст навчальних проблем, перевірка і корекція знань, умінь, зміст домашніх завдань, можливий інструктаж до них тощо. Складаючи план, треба чітко визначити, що й кому належить робити на уроці, які конкретні дії мають виконувати учні.

Структура уроку:

1.      організація роботи;

2.      перевірка якості виконання домашнього завдання;

3.      перевірка і контроль раніше засвоєних знань учнями;

4.      перевірка систематичності навчання учнів;

5.      мотивація навчально-пізнавальної діяльності, збудження інтересу до нових знань, повідомлення теми;

6.      актуалізація досвіду учнів, організація проблемної ситуації;

7.      розв’язання проблеми у процесі сприймання й осмислення учнями нового навчального матеріалу;

8.      засвоєння знань, зміцнення вмінь у процесі узагальнення, систематизації, застосування знань, вмінь і навичок на практиці;

9.      підведення підсумків уроку, повідомлення домашнього завдання, поради, як його краще виконати.

У структуру методичного забезпечення уроку можуть увійти:

        опорний конспект-схема уроку;

        перелік основних понять, що треба повторити для розуміння теми уроку;

        перелік та пояснення основних понять даної теми;

        визначення, якому матеріалу слід приділити особливу увагу, які можливі труднощі та помилки при засвоєнні теми;

        запитання різного типу, завдання, задачі, графіки, ситуації для аналізу, рольові вправи тощо;

        що повинен знати та вміти учень з даної навчальної теми.

 

Проблемність навчання

В умовах сьогодення кожен педагог шукає найбільш ефективні форми педагогічного проектування уроків, у яких переважали б пошукові вміння. За допомогою проблемних ситуацій в навчання вноситься проблемність як тип навчання. Проблемна ситуація породжує пізнавальну потребу яку не можна вирішити за допомогою вже існуючих знань та вироблених способів дії. Така ситуація активізує навчальну діяльність. Проблемні ситуації дозволяють підвищити пізнавальну активність учнів, їх інтерес до навчання, викликають особистісні відношення до пізнавальної діяльності.

Розрізняють чотири типи проблемних ситуацій.

До першого типу належать ті проблемні ситуації, які побудовані на недостатності знань учнів для пояснення нового факту.

До другого типу – ситуації, в яких здобуті раніше знання використовуються у нових умовах.

До третього типу – ситуації, які усувають протиріччя між теоретично можливим способом виконання та практичною нездійсненністю вибраного способу.

До четвертого типу – ситуації, які вирішують протиріччя між практично доступним способом виконання завдання та відсутністю в учнів знань для його теоретичного обґрунтування.

Проблеми повинні бути досяжними учнями і не перевищувати їхні можливості.

Створення проблемних ситуацій є складною діяльністю педагога, але дозволяє йому глибоко проаналізувати навчальний матеріал і краще адаптувати його до вікових та індивідуальних особливостей учнів. Проблемність у навчанні допомагає підвищити якість навчання і пробудити цікавість в учнів.

 

Аналіз та самоаналіз уроку.

Короткий аналіз уроку можна зробити, відповівши на такі питання:

        чи не забагато я даю матеріалу?

        чи розкриваю я зміст матеріалу?

        чи має ця інформація зв'язок із життям?

        чи визвала я зацікавленість у учнів?

Для аналізу уроку пропонується також відповісти на слідуючи запитання:

Чи досягнуто мети уроку?

Які виникали труднощі?

У чому причини труднощів?

Чи вдалося їх подолати?

Які методичні можливості не вдалося використати?

Для оцінювання ефективності проведеного уроку пропонуються такі питання:

        чи учні викладали свої знання правильно та системно?

        Чи точно виконували всі етапи діяльності, передбачені темою уроку?

        Чи виявили готовність до творчого мислення і пізнавальної активності?

        Які сторони вихованості учнів і як саме виявилися на уроці?

До питань самоаналізу уроку відносяться:

        знання фактичного матеріалу,

        вміння володіти увагою учнів,

        манера та стиль викладання матеріалу,

        зовнішній вигляд вчителя,

        культура мовлення, плавність мови, інтонація.

При проведенні уроку треба пам’ятати, що головним є початок, вміння просто пояснити складні поняття, закінчення уроку (контроль) та вміння ставити запитання.

 

 

                 ПЕДАГОГ У ГЛОБАЛЬНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ

 

Світ охопили нові інноваційні технології, які розвиваються шаленими темпами, змінюючи суспільні погляди, насамперед на освіту. Одним із ключових моментів прогресивного професійного росту педагога є використання у своїй діяльності всесвітньої мережі Інтернет.

 

Мережа мереж

Для кращого розуміння важливості Інтернету на сучасному етапі розвитку технологій спробуємо визначити його суть. Інтернет – це всесвітня система добровільно об'єднаних комп'ютерних мереж, що утворює глобальний інформаційний простір, служить фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних. Він непідвласний жодному уряду й відкритий для всіх його електронних громадян-користувачів незалежно від державних територій і кордонів. Часто згадується як «Всесвітня мережа» або «Глобальна мережа».

Слово «Інтернет» увійшло до нашого лексикону не так давно. Без глобальної мережі мереж зараз неможливо уявити своє життя. Приблизна кількість машин в Інтернеті – близько 25 млн. Користувачів – у 5-10 разів більше. Кількість користувачів Інтернету в Україні зростає кожного дня. Хоча кількість користувачів у всьому світі постійно збільшується, значна частина населення України не знає, що ж собою являє Інтернет. Прикро, коли люди, які ним не користуються, дають йому негативну оцінку.

Інтернет дає негайний доступ до інформації з усього світу. Простою електронною поштою так само легко надіслати повідомлення до іншого континенту, як і переказати новину найближчому сусідові. Через World Wide Web (перекл. з англ. «всесвітня глобальна павутина» або «www») тисячі газет і десятки тисяч інших джерел інформації стають доступними в усіх куточках світу.

Інтернет для педагога

Педагогу завжди бракує часу, щоб максимально підготуватись до уроку; бракує літератури, інформації, чуток, новин, адже всієї літератури та преси, необхідної для освоєння теми, не перечитаєш. Інтернет для педагога – це не тільки економія часу та коштів, а й можливість бути в курсі останніх педагогічних новин і наукових досягнень, перспектива збагачення досвіду.

Інтернет у викладача завжди викликав сумніви в достовірності інформації, доцільності її використання та застосування на власному професійному досвіді. Крім того, завжди насторожувала безсистемність розміщення інформації.

Проте зараз є безліч пошукових систем (www.google.com.ua, www.yahoo.com.ua, www.360.com.ua, www.go.co.ua, www.find.com.ua), використання яких спрощує та пришвидшує пошук необхідної вчителю інформації. Час показує, що все частіше учні та студенти користуються інформацією з Інтернет-сторінок. Тому викладачу, щоб дійти взаєморозуміння з учнем (а це їх професійна мета й духовне покликання), просто необхідно користуватись його ж «зброєю» у позитивному розумінні цього слова. Кожний викладач, особливо сучасний, намагається знайти особистий творчий підхід до викладання свого предмета, водночас шукаючи нові шляхи для саморозвитку та самовдосконалення.

Для викладача-початківця у справах «інтернетних» найкраще стартувати з офіційного сайту Міністерства освіти і науки України (www.mоn.gov.ua), де знаходиться найбільша кількість інформації про нові відкриття в галузі освіти, права та обов'язки освітян нашої Держави, різноманітні програми та нові підручники з потрібного вам предмета.

 

Самовдосконалення професійного рівня

Часто для викладу нового матеріалу учням недостатньо користуватись лише підручником. А Інтернет – це та ж бібліотека, де можна знайти не лише ту інформацію, яка знаходиться в межах України, а й поза нею.

Там відкривається безкоштовний, неоподаткований доступ до світових бібліотек. Наприклад, викладач зарубіжної літератури без проблем зможе використати для вдосконалення свого досвіду тексти творів іноземних письменників як у перекладах, так і в оригіналі. Для викладачів фізики, хімії, біології існує величезна кількість педагогічних і наукових сайтів, де можна знайти різноманітну інформацію, починаючи з новин і відкриттів у відповідних сферах науки й закінчуючи методикою викладання тієї чи іншої теми у навчальному закладі з використанням інтерактивних і традиційних технологій.

Безліч програм із цих предметів призначені для використання їх на електронних дошках як, наприклад, таблиця Менделєєва. Ця програма є коротким довідником періодичної системи елементів Д. І. Менделєєва і містить інформацію про кожний елемент: електронна; атомна маса; температура плавлення; температура кипіння; щільність; валентність; колір; ким, коли та в якій країні відкритий; назва елемента кількома мовами. Для викладачів історії існує як мінімум десять українських сайтів, де можна ознайомитися з технологіями навчання історії у старшій школі.

Справжньою знахідкою для викладачів математики є сайт www.formula.co.ua. На сайті можна знайти цікаві математичні факти, історії з життя математиків, описи понять, правила, теореми, закони, властивості, формули, математичні таблиці, розв'язки задач з елементарної математики.

Поряд із текстовою інформацією можна побачити скрипти, які обчислюють задачі за вибраними вами формулами та вхідними параметрами. Вони організовані за принципом «Ви вибираєте потрібну формулу, вводите відомі параметри, а обчислення виконує комп'ютер». Скрипти дозволяють використовувати математичні формули, не докладаючи зайвих обрахункових зусиль і тим самим заощаджуючи час. А як сказав Григорій Сковорода, мудрий філософ, прославлений у віках: «...З усіх втрат втрата часу найтяжча...».

Надзвичайно об'ємний фактичний матеріал представлений для практичних психологів та класних керівників зі спрямуванням на налагодження довірливих стосунків з учням. Тут містяться як методичні рекомендації, так і цікаві вправи та тести різноманітної тематики на збагачення й удосконалення професійних навичок для педагогів різних професійних категорій і вікової приналежності.

Найвідомішими серед найкращих українських сайтів з таким ухилом є сайт канадсько-української мережі досліджень (www.canada-ukraine.org).

Методичне об'єднання практичних психологів у мережі – www.som.fio.ru/subject.asp?id=10001814 – це розділ сайту Федерації Інтернет-освіти, призначений для методичної підтримки практичних психологів. У ньому розміщуються різноманітні нормативні документи, діагностичні методики, корекційно-розвивальні програми, псі-ігри, матеріали для роботи з учителями та батьками.

Крім того, Інтернет стане у пригоді й тим педагогам, які збираються на курси підвищення кваліфікації. У пошукових системах можна знайти офіційні сайти інститутів післядипломної педагогічної освіти всіх міст нашої країни, які представляють інформацію, необхідну для вступу, матеріали та теми для навчання, дані для зв'язку з інститутами та безліч іншої необхідної інформації.

 

Національні електронні бібліотеки

Звичайно, усю необхідну літературу для самовдосконалення професійного рівня в Інтернеті можна й не знайти, але тут можемо отримати інформацію про найновіші видання, про зміст підручників і рецензії на них. Існує близько 50-ти електронних бібліотек в українському Інтернеті, які дають можливість як поверхово, так і детально ознайомитися з потрібною літературою.

Наприклад, українська електронна бібліотека «Джерело» (www.ukrlib. com) уміщує велику кількість корисної художньої літератури для вчителів-філологів: шедеври абхазької, англійської, шотландської, естонської, польської, білоруської, американської, давньоримської та давньогрецької і, звичайно, української письменницької творчості.

А ось національна електронна бібліотека ім. Вернадського (www.nbuv.gov.ua/eb/ep.html) уміщує в собі зручний для пошуку тематичний розподіл матеріалу: «Біологія», «Алгебра» та «Геометрія», «Освіта. Наука. Мистецтво», «Історія України», «Філологія», «Етика» й «Естетика», «Педагогіка» та багато інших. Сайт www.ednu.kiev.ua під назвою Освітянська мережа України представляє всі українські інформаційні ресурси, що пов'язані з освітою. Використовуючи пошукову систему, на цьому сайті можна знайти все, що треба знати про навчання в Україні та за кордоном.

Окрім електронних бібліотек тут можна навіть зробити замовлення на отримання будь-якої необхідної літератури – художньої, наукової, методичної, практичної. За допомогою цієї літератури можна тематично-стилістично оформити кабінет викладача, провести свято чи виховну годину.

 

Безкінечні можливості

За останні роки зріс інтерес педагогів до науково-дослідницької діяльності. Мережа дає прекрасні можливості для наукового спілкування та співпраці викладачів не лише з різних міст, а і країн. Як правило, інформація про всі найбільш вагомі наукові конференції розповсюджується через освітньо-наукові сайти в розділах новин або через електронну пошту. Деякі конференції навіть відбуваються в інтерактивному режимі, тобто не лише в реальному часі, а й паралельно в мережі Інтернет. Відбуваються й мережеві конференції.

Інтернет містить велику кількість унікальних віртуальних колекцій, які просто неможливо зібрати у друкованому вигляді у бібліотеці навчального закладу чи домашній бібліотеці. Варто зробити акцент на особливих можливостях, які представляють інформаційні й комунікаційні технології для виготовлення ідеальних ресурсів навчання у вигляді образних уявлень, знакових моделей тощо.

Величезну кількість цікавинок можна знайти і для організації позакласної роботи. Це олімпіади, сценарії літературних вечорів, позакласні свята. Якщо ви хочете провести цікаве свято, приурочивши його до пори року чи конкретного свята, найкращим помічником тут будуть сайти www.pld.org.ua, www.osvita-ua.net, www.uaua.info та www.ostriv.in.ua.

У сучасному світі все ширше та багатогранніше використовуються нові інформаційно-комунікаційні технології. Педагог, освоївши технології Інтернету, чудово розуміє користь і багатоідейність мережі, адже вона відкриває невідомий досі світ безкінечних можливостей для саморозвитку та самовдосконалення.

 

КРЕАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАННІ

 

        Швидкий розвиток в останні роки технічних і програмних можливостей персональних комп’ютерів, а також розповсюдження нового виду інформаційних технологій створюють реальні можливості для їх використання у системі освіти з метою розвитку творчих здібностей людини в процесі навчання.

Серед основних видів креативних технологій можна виділити такі:

ü                  комп’ютерна графіка;

ü                  гіпертекст;

ü                  геоінформаційні системи;

ü                  мультимедіа-технології;

ü                  віртуальна реальність.

Педагогічна практика роботи в різних типах навчальних закладів свідчить про те, що використання інформаційних можливостей перелічених найсучасніших технологій, а також їх різноманітних поєднань у навчальному процесі створює дійсно технологічний реалізації навчального процесу під час вивчення різних дисциплін на всіх рівнях систем освіти, у тому числі й у професійно-технічній освіті.

Скажімо, використання комп’ютерної графіки відкриває нові можливості для розвитку такої якості людини, як просторове мислення. Це особливо наочно проявляється при вивченні курсів геометрії, тригонометрії та креслення. Аналіз викладання цих дисциплін у ПТНЗ наочно демонструє, що багато учнів мають труднощі під час вивчення цих дисциплін за традиційною технологією й розглядають їх як свої нелюбимі предмети.

Причина такого ставлення учнів до цих вельми важливих для загального розвитку людини навчальних предметів криється у використанні традиційного аксіоматичного методу вивчення такої дисципліни, як, наприклад, геометрія, відомого ще за часів Евкліда. Саме цей метод вивчення геометрії перетворює її для учнів у сухий і абстрактний предмет, відірваний від реального світу.

Деякі педагоги досить обґрунтовано доводять, що традиційний поділ шкільного курсу на площину та просторову геометрію методологічного не виправданий і навіть не корисний, оскільки не дає змоги ефективно використовувати здібності учнів до сприймання просторових форм оточуючого їх світу.

Таким чином, традиційна система вивчення геометрії вже не відповідає сучасним вимогам до математичної освіти та потребує розробки нових, ефективніших методів. Інструментальною основою цих методів мають стати такі нові інформаційні технології, як когнітивна комп’ютерна графіка та проблемно-орієнтовані експертні навчаючі системи для розв’язання задач геометричної освіти.

У той же час комп’ютерні графічні технології можуть бути важливим ефективним засобом для вивчення у вищих закладах освіти нарисної геометрії, яка також викликає певні труднощі у багатьох студентів, що не отримали необхідної геометричної підготовки у загальноосвітній школі або ПТНЗ. Вони дають змогу продемонструвати контури та різні проекції взаємного перетинання геометричних фігур не лише в статиці, а й у динаміці, що досить складно зробити звичними методами.

Досвід свідчить, що і використання геоінформаційних систем (ГІС) у навчальному процесі є виправданим і ефективним з кількох точок зору.

По-перше, ГІС-технології є вельми вдалою ілюстрацією багатьох базових понять інформатики ПТНЗ. Під час реалізації ГІС-технологій використовуються різні виді інформації, форми її представлення і перетворення, засоби реалізації інформаційних процесів тощо.

По-друге, ГІС-технології є яскравим прикладом сучасної інтегрованої інформаційної технології, використання якої суттєво підвищує ефективність розв’язання досить широкого класу прикладних задач і завдань.

Нові інформаційні технології сприяють також розвитку спостережливості, здібностей встановлювати спільні та відмінні риси, виявляти приховані закономірності, тобто саме ті якості, які необхідні людині для творчої діяльності.

В основу сучасного електронного тексту, наприклад, покладена нова технологія – гіпертекст . Це – текст, що імітує людську думку та наділений асоціативністю. Такі можливості гіпертексту реалізуються через спеціальні зв’язки (links), відомі також під назвою «гарячі точки» (hot spots). Зв’язки – це виділені або підкреслені слова, фрази, які утворюють шляхи до певних частин документа або до зовсім інших документів, логічно пов’язаних з даним документом. Таким чином, одним натисканням клавіші користувач переноситься до потрібної йому частини документа або нового документа. Комп’ютерні технології створюють можливості для розвитку людей почуття гармонії під час сприймання кольорової гами, виховання належного художнього смаку.

Мультимедіа-технології, про які вже йшла мова вище, стали сьогодні інструментальною основою напряму мистецтві, який швидко розвивається, - економічного мистецтва. Вже створені та тиражуються промисловим способом десятки тисяч оптичних комп’ютерних дисків типу CD-ROM, DVD, що популяризують шедеври світової культури, які раніше були доступні для ознайомлення лише підчас безпосереднього відвідування музею, палаців, картинних галерей, художніх виставок тощо.

Завдяки цьому вдається поєднати у загальному тематичному плані не лише кольорові, і яскраві та достатньо ретельні зображення творів архітектури, скульптури та живопису, а й супроводжувати зображення багатоаспектною довідковою інформацією, а також відповідними музичними вставками, телевізійними кліпами та мультиплікацією.

Все це створює достатньо сильний емоційний вплив на учнів, розвиває естетичні смаки й водночас дає можливість отримати необхідні знання в галузях культури, мистецтва, історії розвитку людства. Можливості даного напряму розвитку інформаційних технологій настільки багатообіцяючі, що досить обґрунтовано можна говорити про зародження цілковито нового напряму в галузі культури – екранної культури де екраном є дисплей персонального комп’ютера або його зображення, що проектується на екрані великих розмірів за допомогою такого пристрою, як комп’ютерний проектор. Природно що ці можливості нових інформаційних технологій можуть і повинні ефективно використовуватись у системі освіти, в тому числі і професійно-технічній освіті.

У своєму найвищому вияві технологія мультимедія переростає у системи віртуальної реальності. Це – комп’ютерні системи, що задіюють не лише зоровий та слуховий аналізатори, а й такі органи чуттів, як дотик, нюх, вестибулярний апарат і т. ін.

В ідеалі віртуальна реальність дає змогу створити такі ситуації, реальність або уявність яких людина не в змозі визначити. Ця властивість дуже вдало знаходить своє використання в освітній галузі, перш за все – професійній освіті, коли комп’ютерною системою моделюється певна ситуація, що може виникнути в професійній діяльності учня.

Ситуація змінюється залежно від того, які рішення приймає користувач. При цьому система, як правило, не визначає правильність того чи іншого рішення, а наочно демонструє його наслідки.

Таким чином, учень намагається вирішити проблемну ситуацію з професійної тематики, уникаючи, як за умов реального життя, ризику банкрутства в бізнесі або пошкодження здоров’я пацієнта в медицині. Завдяки цьому практично засвоюються різноманітні методи розв’язання проблемних завдань, а також стратегії їх оптимізації для досягнення бажаних результатів.

 

МУЛЬТИМЕДІЙНІ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ ЯК НОВИЙ

МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ЗАСІБ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

 

Головним питанням сьогодення в системі нової освіти є опанування учнями вмінь і навичок саморозвитку особистості, що значною мірою досягається шляхом упровадження інноваційних технологій, організації процесу навчання. Водночас слід пам’ятати, що будь-яку педагогічну технологію необхідно розглядати як цілісну систему в єдності компонентів і взаємозв’язків. Тому із цілої низки найскладніших проблем, з якими стикається процес демократизації та реформування освіти, найсерйозніша зумовлена нестачею інформаційно-методичних видань та засобів навчання.

Нові форми розвитку вимагають нових правил і нових шляхів досягнення результатів. Така позиція вимагає від сучасної освіти реформаційних кроків щодо оновлення її змісту та застосування нових педагогічних підходів, впровадження інформаційних і комунікаційних технологій, що модернізують навчальний процес.

Використання засобів мультимедія з метою повторення, узагальнення та систематизації знань не тільки допомагає створити конкретне, наочно-образне уявлення про предмет, явище чи подію, які вивчаються, але й доповнити відоме новими даними. Відбувається не лише процес пізнання, відтворення та уточнення вже відомого, але й поглиблення знань. Під час роботи з навчальною програмою важливо зосередити увагу учнів на найбільш складну для засвоєння частину, активізувати самостійну пошукову діяльність учнів.

Важливою умовою активізації роботи під час повторення матеріалу є внесення в нього елементів нового. Ця загальнопедагогічна вимога має пряме відношення до використання мультимедійних засобів навчання. Важливість їх застосування саме й полягає в тому, що вони надають уроку специфічну новизну, яка за своїм змістом і формою викладання має можливість відтворити за короткий час значний за обсягом матеріал, а також подати його в незвичному аспекті, викликати в учнів нові образи, деталізувати нечітко сформовані уявлення, поглибити здобуті знання.

Дидактична роль мультимедійних засобів у процесі повторення відрізняється від їх використання на уроках пояснення. Ця відмінність полягає в тому, що на уроці повторення вони можуть охоплювати матеріал кількох уроків і використовуватися вже не як джерело знань (хоч окремі відомості, що вони подають, є новими для учнів), а як основна або додаткова ілюстрація до повторення чи засіб відтворення та систематизації вже здобутих знань.

Методика роботи з мультимедійною програмою під час повторення залежить від того, чи вона вже відома учням, чи вперше вони ознайомлюються з цим засобом навчання. Під час повторного використання застосована програма допомагає не лише відтворити навчальний матеріал, а й систематизувати його, поглибити та узагальнити. Якщо ж засоби мультимедія попередньо не використовувалися, їхнє дидактичне призначення дещо змінюється: вони не тільки відтворюють відоме, але й подають його в новому висвітленні, доповнюють вже відоме новими фактами, допомагають узагальнити та систематизувати знання. Виходячи з цих особливостей, розглянемо окремі дидактичні можливості, а також обумовлені ними місце та методичні прийоми використання мультимедійних програм під час повторення навчального матеріалу.

Під час уроків повторення та узагальнення інтегруються дидактичні можливості, а, отже, методичні варіанти використання мультимедійних засобів, що мають різне дидактичне призначення. Це може бути джерелом нової навчальної інформації, матеріалом для виконання самостійної роботи чи перевірки знань учнів, ілюстрацією до вже відомого матеріалу.

Саме новітні розробки в навчанні із застосуванням комп’ютерних технологій і методів у сукупності називають мультимедія. Арсенал мультимедія-технологій складає анімаційну графіку, відеофільми, звук, інтерактивні можливості, використання віддаленого доступу і зовнішніх ресурсів, роботу з базами даних тощо. Різноманітні інформаційні компоненти, які знаходяться під керуванням однієї чи декількох спеціальних програм, називаються мультимедія-системою.

Мультимедія-системи мають унікальну можливість надавати величезну кількість корисної і цікавої інформації в максимально зручній і доступній формі. Саме завдяки цьому вони знаходять все більш широке застосування в різних сферах діяльності: в науці, освіті, професійному навчанні тощо. Метою застосування відеоматеріалів та інших мультимедійних засобів є ліквідація прогалин у наочності викладання хімії в середніх загальноосвітніх закладах. Основні принципи створення відеоматеріалів з шкільного демонстраційного експерименту:

§          ілюстративність (надають педагогу можливість ілюструвати урок, але не розкриваючи зміст теми замість учителя);

§          фрагментарність (надають можливість дозовано викладати матеріал, залежно від швидкості сприйняття учнями);

§          методична інваріантність (відеофрагменти можна використовувати на розсуд учителя на різних етапах уроку, переслідуючи різні методичні цілі);

§          лаконічність (викладення більшої кількості інформації за короткий час, але ефективніше; таким чином заощаджується дорогоцінний час уроку);

§          евристичність (подання нового матеріалу настільки зрозуміло, щоб нові знання виявились доступними для свідомого засвоєння учнем).

Мультимедійні засоби навчання є універсальними, оскільки можуть бути використаними на різних етапах уроку:

§          під час мотивації як постановка проблеми перед вивченням нового матеріалу;

§          у поясненні нового матеріалу як ілюстрації;

§          під час закріплення, узагальнення знань та контролю знань.

 

Крім цього, маючи такі засоби навчання, можна проводити повноцінні уроки і заняття з хімії поза кабінетом хімії або в кабінетах без спеціального обладнання: витяжної шафи, демонстраційного стола, водопроводу тощо, що дає змогу розширити можливості під час проведення уроків хімії в інших навчальних кабінетах, забезпечуючи «мобільність».

 

Серед величезного різноманіття навчальних мультимедійних систем умовно можна відокремити засоби, які є найбільш ефективними:

§          комп’ютерні тренажери, автоматизовані навчальні системи;

§          навчальні фільми, відеодемонстрації;

§          мультимедія-презентації.

Комп’ютерні тренажери

Моделювання реальності – найважливіша перевага мультимедія-технологій. З їх допомогою можна не лише відтворити будь-який об’єкт, але й забезпечити його програмою, яка описує його поведінку в реальних умовах. Завдяки цій «віртуальній лабораторії» людина практикує операції, що максимально відповідають реальним, насправді маючи справу лише з їх електронним аналогом.

Комп’ютерні тренажери можна використовувати для попереднього практичного відпрацювання навичок поводження з небезпечними речовинами або приладами.

Автоматизовані навчальні системи

Автоматизовані навчальні системи, побудовані на основі мультимедія-технологій є на сьогодні одним із найбільш ефективних засобів навчання. Саме тут повною мірою реалізується давній, але до сьогодні правильний принцип методики викладання: краще один раз побачити, ніж сто разів почути.

Комбіноване використання комп’ютерної графіки, анімації, живого відеозображення, звуку, інших медійних компонентів – усе це надає абсолютно унікальну можливість зробити предмет, що вивчається, максимально наочним, а тому зрозумілим та доступним. Це особливо актуально в тих випадках, коли учень має засвоїти велику кількість емоційно-нейтральної інформації, наприклад, біографії вчених, номенклатуру, правила охорони праці тощо.

У побудові навчального матеріалу величезне значення має створення моделей реальних об’єктів, які дозволяють віртуально потрапити всередину об’єкта, зрозуміти основи та суть процесів, що відбуваються в ньому, розкрити внутрішні закономірності.

Ще однією незаперечною перевагою автоматизованих систем навчання є інтерактивність, яка забезпечує діалоговий режим протягом усього процесу навчання. Завдяки цьому навчальні системи надають суттєву підтримку учням, полегшуючи процес навчання та позбавляючи їх тих елементів занять, що не забезпечують засвоєння необхідного матеріалу. Використовуючи автоматизовані системи навчання, особа, що навчається, може сама задавати темп процесу і самостійно контролювати його.

Як правило, навчальні системи будуються за певними принципами: аудіовізуальні лекції розбиваються на тематичні розділи і добре структуровані. Система навігації дозволяє швидко знайти і перейти до нового вибраного фрагменту, зупинити відтворення, повторити або «полистати» екрани. Для комп’ютерів без звукових карт передбачається можливість виклику спеціального текстового вікна, що дублює дикторський голос.

Додатково навчальні системи можуть містити блоки перевірки знань учня, а також програмні додатки, що забезпечують реєстрацію користувача та ведення протоколу навчання.

Навчальні фільми

Навчальні фільми відтворюють ті чи інші процеси як у вигляді реальних спеціальних зйомок, так і тривимірної комп’ютерної графіки.

Найчастіше навчальні фільми доцільніше використовувати як частину більш широких проектів – мультимедійних навчальних систем, але також вони можуть створюватися і як самостійний продукт.

Мультимедія-презентації

Мультимедія-презентації – це один із найбільш функціональних та ефективних засобів під час проведення лекцій, наукових конференцій тощо.

Відеодемонстрації

Необхідно сказати декілька слів про місце наочних інтерактивних засобів у сучасному навчальному процесі.

По-перше, відеодемонстрації та інші мультимедійні засоби зовсім не можуть замінити справжній, «живий» хімічний експеримент. Екран телевізора, як і екран монітора комп’ютера, є віртуальним світом. У той час як учням надзвичайно важливо, якщо не спробувати на дотик, то хоча б побачити своїми очима не на екрані, а в дійсності. Але в тих випадках, коли на уроці справжній експеримент із різних міркувань неможливий, то для безпосереднього спостереження на уроці (взаємодія натрію з водою, алюмінію тощо), цю недостатність інформації може замінити відеодемонстрація. Тому відеодемонстрації є не заміною реального експерименту, а новою складовою частиною засобів наочності й доповнення в системі навчального експерименту.

По-друге, відеозапис демонстрації не є відеофрагментом уроку з демонстрацією досліду. Будь-який фільм чи відеофрагмент уроку відрізняється логічною цілісністю, побудований на певній методиці викладання і відповідає конкретній програмі. Відеодемонстрація, навпаки, фрагментарна і не пов’язана з певною методикою викладення теми. Наприклад, учитель має можливість продемонструвати чи весь дослід, чи його фрагмент. Можна прокоментувати демонстрацію, повторити запис, призупинити те чи інше зображення тощо. Досліди можна демонструвати у будь-якому порядку, оскільки вони абсолютно самостійні. Відеодемонстрацію, як і реальний дослід, можна використовувати і як демонстрацію викладеного на уроці, і як мотивацію перед вивченням нової теми шляхом створення проблемної ситуації. Також відеоматеріали можна використовувати для перевірки знань учнів.

По-третє, відеодемонстрація не містить готових знань, що є яскравою відмінністю її від навчальних відеофільмів. Вона є лише об’єктивним науковим фактом, джерелом необхідної інформації, яку учень повинен і може здобути сам.

Таким чином, такий метод подання навчального матеріалу є евристичним. Тобто, подати новий матеріал настільки зрозуміло, щоб нові знання виявились доступними для свідомого засвоєння учнем. Учня необхідно впритул підвести до самостійного «відкриття» законів і взаємозв’язків, але саме відкриття учень повинен зробити сам.

Відповідно до різноманітних навчальних завдань, змісту та мети повторення мультимедійні засоби можуть бути використані як під час пояснення з елементами поточного повторення, так і під час окремих уроків повторення як наочна опора, посібник до самостійної роботи або ілюстрація до повторення чи як засіб повторення, узагальнення та систематизації знань. Відповідно до цього змінюється місце мультимедійної інформації на уроці та методичні прийоми її застосування.

Але, не слід забувати, що програмні засоби навчального призначення мають відповідати й вимогам педагогічної доцільності, і виправданості їх застосування. Тобто програмний засіб (мультимедійну систему, інформаційну систему) слід наповнювати таким змістом, який найбільш ефективно може бути засвоєний тільки за допомогою комп’ютера, і використовувати лише тоді, коли це дає незаперечний педагогічний ефект.

Таким чином, у рамках узагальнення та повторення матеріалу мультимедія-системи можуть охоплювати матеріал кількох уроків і використовуватися вже не як джерело знань, а як основна або додаткова ілюстрація до повторення чи засіб відтворення та систематизації вже здобутих знань.

Отже, застосування мультимедійних засобів навчання надає уроку специфічну новизну, яка за своїм змістом і формою викладення має можливість відтворити за короткий час значний за обсягом матеріал, а також подати його в незвичному аспекті, викликати в учнів нові образи, деталізувати нечітко сформовані уявлення, поглибити здобуті знання.

 

Інтерактивні дошки – хто вони?

Все частіше в навчальних закладах можна почути термін «інтерактивна дошка» і навіть «мультимедійна дошка», дедалі більше учнів та викладачів зі щирим захопленням оглядають це «чудо техніки». В умовах відсутності понятійного апарату й визнаної термінології в галузі інформатизації освіти, термін «інтерактивна дошка» хоча і є очевидно некоректним, але покликаний відобразити суб'єктивні відчуття користувача від інформації, яка «ожила» під пальцями, що торкаються поверхні дошки. При цьому інтерактивна дошка у більшості випадків при поверховому ознайомленні з нею сприймається як деякий самодостатній пристрій, який з якоїсь причини підключений до комп'ютера й інколи – до мультимедійного проектора.

Спробуємо зняти фантазійну завісу загадок та чудес з цієї технічної і технологічної новинки.

Інтерактивна дошка (ІД) являє собою периферійний пристрій комп’ютера і виконує роль додаткового комп’ютерного монітора. ІД відрізняється від звичайного монітора поверхнею, яка чутлива до дотику та має великі розміри – для зручності в роботі з аудиторією.

Подібно до звичайного комп’ютерного монітора управління прикладними програмами комп’ютера здійснюється або курсором мишки, або з екранної клавіатури, що виведена на поверхню дошки. Роль курсору мишки на цьому вторинному моніторі з сенсорною поверхнею виконує будь-який твердий предмет, зокрема палець, фломастер або указка.

Дошки відрізняються ціною, габаритами, вагою, матеріалами виготовлення та технологією, яка використовується для зчитування координат курсору мишки із сенсорної поверхні дошки.

ІД створена для використання у комплекті з комп’ютером і мультимедійним проектором і складає програмно-технічний або програмно-технологічний навчальні комплекси. Такі комплекси, головним чином, відрізняються один від одного не вагогабаратними й технічними характеристиками інтерактивних дошок, проекторів і комп’ютерів, а можливостями програмного забезпечення ІД, що входить до комплекту з ними.

 

Електронне навчальне видання - підручник нового покоління

Науково-методичне забезпечення навчального процесу в професійно-технічних навчальних закладів передбачає ряд розробок, серед яких створення навчальної, навчально-методичної літератури, навчально-наочних посібників нового покоління, технічних засобів навчання. Професійно-технічне навчання необхідно забезпечити сучасними педагогічними та інформаційними технологіями навчання.

Потреба в створені та впровадженні в навчальний процес нових навчальних комп’ютерних технологій викликає необхідність створення та використання нового типу навчальних посібників (підручників) – електронних навчальних видань.

комп'ютерний електронна книга являє собою навчальну велику (гіперінформаційну) систему, що містить не лише повний зміст, предметний та іменний покажчик, довідники, й дає змогу використовувати всі виразові засоби сучасних комп’ютерних інформаційних технологій.

Це стало можливим завдяки досягненням у галузі засобів персональної обчислювальної техніки, створенню потужних персональних комп’ютерів як передумови появи мультімедії-групи сучасних комп’ютерних технологій, що дали змогу поєднати в програмних системах різні види інформації: тексти, звук, відео, графіку та анімації.

В основу побудови електронного видання покладено принцип взаємного доповнення друкованого та комп’ютерного компонентів, коли з одного боку учень дістає можливість під час вивчення предмета працювати з таким звичним засобом, як книжка, а з іншого - скористатися найновішим інформаційним засобом – комп’ютером. У цьому разі електронний посібник (початкова інформаційна система) забезпечує таке подання інформації, яке важко, а іноді навіть неможливо відобразити у друкованому вигляді, наприклад анімаційну демонстрацію явища, що вивчається, або такі елементи навчального процесу, як комп’ютерні демонстрації.

Комп’ютерні демонстрації – це окремі досліди або експерименти, під час яких можна не лише спостерігати за експериментом, а й активно впливати на нього, змінюючи характеристики досліджуваних об’єктів та умови проведення експерименту. Протягом усієї демонстрації різноманітні параметри об’єктів, задіяних в експерименті, і характеристики процесів, що відбуваються, будуть відображатися в таблицях і на відповідних графіках. При цьому особливої уваги заслуговують демонстрації – конструктори, коли учень-користувач може повторити весь технологічний ланцюжок створення об’єкта-предмета праці учня.

З появою електронних навчальних видань можна легко реалізувати у вигляді конкретних занять різноманітні методи викладання матеріалу та контролю за його засвоєнням. Створюються умови для реалізації педагогічного процесу як ієрархічної структури, до складу якої, зокрема, входять процес викладання породжується діяльністю викладача, та процес вивчення (пізнавальна діяльність учня). Взаємодія цих двох процесів відбувається в межах системах викладач-учень, де викладач виконує роль керуючого об’єктом, а учень – об’єкт керування. Зворотній зв’язок забезпечує отримання викладачем інформації про стан засвоєння учнем навчального матеріалу.

Таким чином, з’являється можливість створення різноманітних схем проведення занять із застосуванням персональних комп’ютерів, тобто своєрідний сценарій підхід до викладання матеріалу та контролю за його засвоєнням.

В усіх комп’ютерних виданнях за останній час було чимало сказано про необхідність застосування сучасних технологій в освіті. З оснащенням навчальних закладів комп’ютерними класами зростає можливість реалізувати в електронних навчальних виданнях усі виразові засоби комп’ютера для цікавого й доступного викладу курсів як природоохоронних та гуманітарних наук, так і практичних курсів для професійних закладів.

Застосування комп’ютерної техніки під час проведення

лабораторно-практичних занять

У сучасних умовах великого значення набуває організація інформаційного забезпечення на базі засобів обчислювальної техніки. Інформатизація як матеріальний процес полягає у створенні глобальної інфраструктури сучасних засобів зберігання, опрацювання і подання інформації, яка стає стратегічним ресурсом суспільства.

Метою інформатизації освіти є підготовка людини до повноцінного життя в інформаційному суспільстві.

Основні завдання інформатизації освіти:

·                     формування інформаційної культури людини;

·                     забезпечення розвитку особистісних якостей людини;

·                     підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі

упровадження комп’ютерної техніки;

·                     інтенсифікація наукових досліджень та методичної роботи;

·                     удосконалення управління освітою.

Загальною тенденцією розвитку інформатизації освіти є розширення сфери використання засобів інформаційних технологій у навчальному процесі. Це і поява нових навчальних предметів; включення елементів інформаційних технологій у відповідні навчальні курси, передусім професійні; включення у зміст навчання певної системи знань та засобів розв’язання задач шляхом використання експертних систем навчального призначення.

Зміна змісту навчання відбувається за такими напрямами:

Ø                   перший напрям пов’язаний із встановленням навчальних дисциплін, які забезпечують загальноосвітню і професійну підготовку учнів у галузі інформатики;

Ø                   другий визначається тим, що використання засобів інформаційних технологій стає невід’ємним в усіх галузях людської діяльності. Цей процес спричиняє зміну предметного змісту усіх навчальних дисциплін на всіх рівнях освіти.

Ø                   третій пов’язаний з впливом інформації на мету навчання.

Основні напрями змін у змісті навчання, що пов’язані безпосередньо з новими інформаційними технологіями, такі:

1. Розширення і поглиблення теоретичних основ навчальних курсів, завдяки більшій їх доступності для учнів. Що було доступним лише фахівцям, за допомогою комп’ютерних засобів стає доступним для учнів. Це досягається завдяки можливостям засобів нових інформаційних технологій щодо унаочнення змісту навчання, доступу до будь-якої інформації, інтелектуалізації інформаційних навчаючих систем.

2. Перехід від епізодичного до систематичного застосування засобів нових інформаційних технологій.

3. Поява принципово нових засобів навчання (навчальних та ігрових середовищ).

3. Широке використання засобів нових інформаційних технологій у позакласній роботі з учнями.

Фахівці стверджують, що для забезпечення ефективного організаційно-економічного управління у великій державі необхідно виконати не менш ніж 100 млн. операцій на рік. Йдеться про арифметичні, логічні операції та операції порівняння. Якщо припустити, що одна людина може виконати в середньому 3 операції за хвилину, то за 1 рік вона вручну може виконати 1 576 800 оп/рік. Звичайно, цифра дуже велика, але сучасні комп’ютери можуть виконувати декілька мільярдів операцій за секунду.

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ УРОКУ ЗА ІНТЕРАКТИВНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ

 

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці.

1. До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.

2. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисними є різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації тощо.

3. Тих, хто навчається в інтерактивні, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

4. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

5. Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

6. Уважно ставитися до учнів під час формування груп.

7. На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних прийоми роботи.

8. Під час підготовки питань учителю необхідно продумувати різні варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків, яка, складається з п'яти елементів:

  • мотивація;
  • оголошення, представлення теми й очікування результатів;
  • надання необхідної інформації для розв'язання завдань;
  • інтерактивна вправа –центральна частина заняття;
  • підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Розглянемо кожен із цих елементів інтерактивного уроку ґрунтовніше.

 

Мотивація

Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу учням усвідомити, що перед ними зовсім інші завдання порівняно із звичайним уроком. Суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

Із цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, і нескладна інтерактивна технологія ( «мозковий штурм», «мікрофон», «криголам» тощо). Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Як правило, матеріал, що пропонується для обговорення учням під час мотивації, наприкінці підсумовується, стає «місточком» для представлення теми уроку. Цей елемент уроку має займати не більше п'яти відсотків часу заняття.

Оголошення, представлення теми й очікуваних

навчальних результатів

Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає вчитель. Для того, щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного уроку рекомендовано:

  • назвати тему уроку або попросити когось із учнів прочитати її;
  • якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу учнів;
  • попросити когось із учнів оголосити очікувані результати за записом учителя на дошці, зробленим заздалегідь, або спонукати до висловлення власної думки;
  • нагадати учням, що наприкінці уроку вони будуть перевіряти, чи досягли вони запланованих результатів, а також пояснити, яким буде оцінювання результатів.

Цей елемент уроку має займати не більше п'яти відсотків часу заняття.

 

Надання необхідної інформації

Мета цього елемента уроку – дати учням достатньо інформації для того, щоби вони на її основі могли виконати практичні завдання за мінімально короткий час. Це може бути читання тексту підручника, ознайомлення з роздатковим матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності. Ця частина уроку займає близько 10-15% часу.

 

Інтерактивна вправа

Центральна частина заняття. ЇЇ метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати близько 50-60 % часу на уроці. Обов'язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

  1. інструктування – учитель розповідає учасникам про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв.);
  2. об'єднання в групи та (або) розподіл ролей (1-2 хв.);
  3. виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним (5-15 хв.);
  4. презентація результатів виконання вправи (3-5 хв.).

 

Рефлексія результатів

Усвідомлення учнями отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або із застосуванням інших прийомів (5-15 хв.).

Рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає змогу учням і вчителю:

  1. усвідомити, чого вони навчились;
  2. оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу;
  3. порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших;
  4. побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

Рефлексія здійснюється в різних формах: індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формах. Вона завжди містить кілька елементів: фіксація того, що відбулось, визначення міркувань і почуттів щодо отриманого досвіду. Плани на майбутній розвиток.

Технологія рефлексії після найважливіших інтерактивних вправ може бути у вигляді усного обговорення за запитаннями: з якою метою ви робили цю вправу, які думки і почуття вона у вас викликала, чому ви особисто навчились, чому хотіли б навчитись у подальшому.

 

МОВА ТІЛА ПЕДАГОГА НА УРОЦІ

 

Чи відомо вам, як сприймають вас учні, коли ви стоїте на уроці перед групою? Ваша постава, погляд, міміка, жести - ось далеко не весь перелік усіх тих компонентів, що складають систему сигналів вашого тіла. Це і є мова тіла.

Наше тіло говорить постійно. Кожної секунди воно сигналізує про щось: зосередженість, сонливість, недовіра, відстороненість чи закоханість. Більше того, на думку психологів, спілкування між людьми на дві третини є невербальним і лише третя частина інформації потрапляє до нас шляхом вербальної (словесної) комунікації.

Ось декілька порад невербального спілкування педагога з учнями на уроці. Не починайте говорити, тільки-но переступивши поріг класу. Краще зачекайте, поки учні заспокояться. Інакше це викажете ваше хвилювання, що негативно вплине на дисципліну в аудиторії. Вітаючись з учнями на початку уроку: "Доброго ранку. Я хотів би розпочати наш урок", не спрямовуйте очі у вікно. Цей погляд по-зрадницькому викаже, чого насправді хотів би педагог: втекти туди, куди показує його погляд.

Перш ніж розпочати урок, дайте можливість вашому поглядові повільно "побродити" по навчальній кімнаті. Ви просто-таки збирайте 4-5 поглядів позитивно настроєних учнів, тобто знайдіть собі учнів зі знаком "+", які зацікавлено слухають вас. Цей позитивний контакт з окремими учнями автоматично переноситься і на всіх інших. Адже, з точки зору кожного учня, ви дивитеся саме на нього, тож кожен приписуватиме собі цей "доброзичливий" погляд. Адже ви нервуватимете ще більше, якщо дивитиметеся на учня, який, скажімо, на уроці постійно позіхає, а то й взагалі вас не сприймає.

По можливості уникайте неспокійного ходіння туди-сюди перед групою. Ви тим самим відвертаєте увагу учнів від змісту уроку. Але й стояти, як вкопаному, не слід. Поки ви хвилин 20 пояснюєте новий матеріал, не завадило б двічі чи тричі спокійно перейти на інше місце. Та не кваптеся і не гарячкуйте. Під час зміни місця постарайтеся посилити візуальний контакт з окремими учнями. Найвигідніше місце для педагога – поблизу власного столу. Але не слід весь час стояти за столом. Тим самим ви поставите бар'єр, що дуже заважатиме вашим взаєминам із групою. Найліпше, якщо ви відкрито стоятимете перед учнями неподалік від вашого столу. Тоді учні зможуть вас бачити на повний зріст. Та, з іншого боку, навряд чи хтось зможе півдня встояти на ногах. Присядьте тоді краще збоку на краєчок вашого столу, ваші ноги мають торкатися підлоги. Але ні в якому разі не сідайте на учнівський стіл.

А тепер поговоримо про позу педагога біля дошки. У критичній фазі початківці, як правило, починають відступати все далі назад від групи до дошки. Цього не слід робити, потрібно знайти в собі мужність зробити крок уперед.

Мабуть, ще складнішою є ситуація, коли педагог змушений повернутися обличчям до дошки, щоб записати матеріал. Дисципліна в аудиторії відразу погіршується і педагог записує поспіхом, щоб знову повернутися до групи. Часто він, записуючи щось на дошці, хоче одночасно звернутися до аудиторії,

скажімо, поставити якесь запитання. Недосвідчені педагоги повертають тоді голову переважно через праве плече, у той час як весь корпус залишається повернутим до дошки. Така поза заважатиме відкритому спілкуванню з групою. Краще було б відірватись на якусь мить від дошки і відкрито повернутися до учнів. Таким чином між дошкою та учнями виникає символічне комунікативне коло, що довершується постаттю педагога.

Слідкуйте за своєю поставою. Вона не повинна посилати негативних сигналів. Уникайте використання сигналу зверхності, а саме: не закидайте голову назад під час вербальної атаки учнів. Бо ця ваша удавана "перевага" над ними чітко вказує на тимчасову втрату самоконтролю.

Відмовтеся від сигналів, що передають такі емоції, як глузливість (висміювання), ворожість (корпус відведений назад, обидві руки відсторонююче простягнуті до учнів), нудьгу (нерухомий погляд у далечінь, глибокі зітхання, позіхання, позирання час від часу на годинника), нетерпіння (педагог тарабанить пальцями по столу чи постукує ногою по підлозі). Усі ці пусті жести годяться для того, щоб відштовхнути від вас учнів. Уникайте і тих сигналів, які переносять на учнів вашу власну невпевненість у собі (педагог сіпається, нахиляє вперед корпус, схрещує ноги чи обхвачує ними ніжку стільця).

Звертаючись до групи, використовуйте широкі, відкриті, але спокійні жести. Руки при цьому мають рухатися на рівні грудей, долонями догори. Ваші жести мають йти перед словами, і ні в якому разі - навпаки. Найліпше, якщо руки вільно поєднуються на рівні грудей і живота. Цей жест виражає невимушену зосередженість чи зосереджений спокій.

Ніколи не крутіть крейду в руках. Дуже обережно використовуйте такі жести, як постукування вказівним пальцем по столу, погрозливі жести (стиснуті кулаки), жести відштовхування (долоні поставлені як бар'єр). Завжди уникайте пустих жестів, приміром, безцільного розмахуваннями руками.

Що ж стосується міміки, то намагайтеся відкрито дивитися учням у вічі. Коли не хочете виглядати нервовим чи емоційно хитким, намагайтеся не прикривати рота, не потирати носа чи щоки, не стискати губи, не морщити лоба та не здіймати догори брови.

 

УРОК ПІД РЕНТГЕНОМ

             

Хтось із великих любив казати, що сьогодні самотність приходить до          людини двічі – на порозі смерті й напередодні... публічного виступу. Для педагога, який дає відкритий урок, подібне порівняння зовсім не здається гротеском, адже вийти на суд колег-професіоналів смерті подібне, а захід, що відбувається в рамках атестації чи проведення міської методичної секції , страшніший за…

Кілька неформальних принципів побудови

відкритого уроку

Відкритий урок – явище центральне. До нього прикута увага всіх учасників і співучасників, він піддається майже рентгенівському аналізу з боку колег та методистів і при цьому залишається найбільш спірним явищем, що приводить до дискусії чи навіть інтригує. Він подібний до шахової партії, в якій трохи запрограмовані дебюти переростають у нескінченну кількість імпровізаційних продовжень. Тому сценарно розписати відкритий урок неможливо, але визначити деякі принципи необхідно.

Принцип 1. «Один розум добре, а два... гірше».

Одна з найпоширеніших помилок відкритого уроку – його колективна підготовка. Чим менший досвід викладача, тим більше наставників і порадників беруть участь у вибудовуванні уроку. Нерідка кількість ідей та осяянь, вкладених груповим розумом в урок, не переходить у якість, а призводить до прямо зворотних наслідків: «перегодований» викладач просто не у взмозі переварити та засвоїти безліч суперечливих пропозицій.

Секрет парадокса простий – особистістю викладача є системоутворюючий компонент уроку, і далекі йому елементи не допомагають, а заважають йому реалізуватись. У результаті іноді краще опинитись «голим», але королем, ніж дивом у «ста одежинках без застібок», та ще й з чужого плеча. Правда, ігнорувати допомогу «вищих» колег буває важко за обставин підпорядкованості. Звичайно, заперечувати чужий досвід, живий або друкований, неправильно. Головне установити межу вторгнення у сценарій відкритого заняття. Найбільш мудро, на наш погляд, допустити спільно мислячих тільки на ранньому етапі генерування ідей майбутнього уроку та не боятисься відмовитись від них на будь-якому етапі реалізації.

Принцип 2. «Краще менше, але краще».

Іноді ініціатором змістовного та методичного перевантаження уроку може бути й сам педагог. Велика спокуса у 30-40 хвилин вкласти весь багаж свого педагогічного досвіду. Подібні уроки проходять на надзвуковій швидкості й викликають в учнів повне отупіння від запаморочливих віражів.

Крім перевантаження подібний урок небезпечний невідповідністю методів і прийомів. Особливо погибельними стають музичні паузи, що часто зустрічаються на відкритих уроках. Але ж наведені приклади не легенда, а повсякденна справа. Неписані закони уроків наполегливо підказують – ніколи не діставати «роялю з кущів».

Принцип 3, головний. «Навчальний заклад має вчити думати».

Парадоксальною відмінністю відкритого уроку від рядового є велика кількість обмежень. Змістом звичайного уроку може бути і пошук знань, і відпрацьовування вмінь, і закріплення навичок, і навіть діагностичний зріз. Відкритий урок довічно приречений частіше за все до одного – організації миследіяльності учнів! При іншому змісті він просто непоказовий, нецікавий і не результативний. Усе різноманіття форм організації розумової діяльності на уроці можна охарактеризувати глобальним принципом: інтелект реагує тільки на інтелектуальний виклик!

Усі розмови про активізацію мислення через систему запитань, проблему, проектну діяльність, тому що ключові слова – не просте запитання, а розумне запитання; не проблема, а значуща проблема; не проект, а грамотний проект. Даний ряд прикметників – не другорядний, а визначальний! Візьмемо, наприклад, діалог як основну форму організації думки. Часто-густо на уроці, намагаючись витримати змістовну лінію, викладач організує діалог, побудований за принципом «так – ні». Але подібна форма скоріше дезорганізатор будь-якої думки (пригадаємо знамените «голосування серцем» – «так – так – ні – так»).

Неефективний і діалог із запланованими правильними та неправильними відповідями. Він створює лише примару активності (важливо вгадати, а не здогадатись). Дійсний, сократівський діалог вимагає імпровізації, він будується на несподіваних запитаннях викладача та неочікуваних відповідях учня до моменту відкриття істини.

Принцип 4. «Хід конем …по голові».

Як будь-яке публічне дійство, відкритий урок підкоряється законам драматургії. Правда, інтрига уроку специфічна – кульмінацією стає не емоційне задоволення, а інтелектуальне здивування усіх присутніх на уроці. Момент учнівського осяяння і є змістом уроку. Не випадково час народження відкриття й названо визначеним (особливо значущим) часом.

Більшість дидактів і психологів погоджуються, що найбільш ефективним методом досягнення є здивування. Пам'ятаєте Наполеона: «Здивувати – значить перемогти»?

«У кожному уроці має бути хід конем... по голові», кажуть досвідчені вчителі На відміну від імпровізаційного діалогу, подібний прийом може бути запланованим.

У неписаному літописі уроків чимало прикладів точних ходів. В особливому становищі за силою впливу на публіку є емоційно-етичні предмети.

Принцип 5. «Сапер помиляється один раз».

У будь-якого викладача трапляються провальні і уроки. Ані для педагога, який видасть ще тисячі годин, ані для учнів, які відвідають ще сотні занять, це не трагедія. Тим більше, відкритий урок такої можливості не дає.

Перефразовуючи тиражовану цитату, можна сказати, що відкритий урок дається один раз, і дати його треба так, щоб не було соромно... І все-таки людині притаманно помилятись, а потенційно безпомилковий лише примітивний урок, і тому педагог, котрий зважився вийти на публіку, зіштовхується з проблемою.

Тут можна підказати кілька порад. По-перше, не треба боятись, тому що страх помилки перекручує простір уроку більше, ніж сама помилка. По-друге, можливі варіанти захисту.

По-третє, помилка або зриви можуть бути «розіграні» на користь і уроку, й викладачу. Одним із важливих критеріїв при оцінці діяльності викладача на уроці є креативність, гнучкість реакції. Нерідко присутні оцінити цю якість можуть тільки за умов незапрограмованого ходу уроку. Якщо викладач продемонстрував уміння вловити помилку, перебудувати дидактику уроку та переломити невдалий хід заняття, він дійсний професіонал.

Принцип 6. «Запам'ятовується остання фраза».

Що винесуть учні з уроку, велика загадка. Секрет у післядії. Справжній урок ніколи не закінчується із дзвінком, а лише починає свої процеси всередині свідомості кожного його учасника. Запущена механіка мислення продовжує усвідомлювати відкриття уроку, сортує важливе й неважливе, дає сигнал на роботу пам'яті та забування.

Тому найчастіше спроби підбиття підсумків або висновки, що ініціюються викладачем, виглядають формально й неефективно.

Маючи за плечима більше десятків років викладання та під сотню проведених відкритих уроків, на запитання, чим має закінчуватись урок, фахівці можуть відповісти тільки жартом – перервою.

Хоча досвідом невдалих закінчень варто поділитися з початківцями. Можна зустріти провальні фінали трьох типів.

Тип перший. Викладач в останню хвилину намагається висловити все, що не встиг за урок. Це інстинктивна реакція незадоволеного незавершеністю педагога. І результативність подібної швидкомовності прагне до нуля.

Тип другий. Викладач розповідає учням, що вони повинні були зрозуміти та винести з уроку. Подібний інструктаж найчастіше досягає зворотного ефекту.

Тип третій. Роздає анкети із запитаннями про оцінку ходу уроку. Подібна діагностика у процесі поточної роботи викладача має сенс, але після відкритого уроку на 99 відсотків формальна.

Однак головну післядію уроку випробовує сам педагог. Годинами, днями, місяцями доводиться аналізувати всі вдачі й невдачі відкритого уроку.

Важко уявити більш гострий за силою переживання та більш суворий суд, ніж самоаналіз своїх публічних дій. І все-таки тисячі вчителів щорічно з ризиком для іміджу, сердечного спокою та здоров'я відправляються у дорогу відкритих уроків.

 

ГОРИЗОНТАЛЬНЕ КВАЛІФІКАЦІЙНЕ ЗРОСТАННЯ ПЕДАГОГА

Чи можливе професійне вдосконалення без особистісного самовдосконалення та росту? Тільки той, хто має особистий порядок, буде мати такий самий порядок і в роботі; тільки стриманий і поміркований в особистому житті вміє користуватись цими якостями у спілкуванні з іншими та в роботі.

Чи важливий саморозвиток для педагога? Авжеж! Довкола новітні інформаційні технології, і вони вже витісняють дошку та крейду, при цьому ще існує багато педагогів, які в прямому значенні не знають, де кнопка вмикання комп'ютера: вони бояться торкатись техніки. Діти оволодівають технікою швидше, ніж деякі дорослі. А значить, педагог не повинен соромитись учитися в учня за обов'язкової умови: згодом стати кращим від свого учня в цій справі, інакше є ризик того, що педагог та учень поміняються ролями в навчальній аудиторії, а це дуже небезпечна ситуація для обох.

Першим кроком до професійного самовдосконалення є освоєння електронних технологій. А далі слід удосконалювати особистісні якості, що стануть вам у пригоді у ході роботи з дітьми та в спілкуванні з колегами: педагогічну інтуїцію; толерантність у спілкуванні; емпатію; ораторські вміння, а також удосконалювати власне ораторське мистецтво, відвідувати тренінги з подолання конфліктної поведінки, учитись релаксації, відвідувати навчальні семінари, підвищувати кваліфікацію. Усе це веде до горизонтального кваліфікаційного росту педагога, підвищує його самооцінку, упевненість у собі, а отже – робить учителя більш стресостійким, а його уроки – більш глибокими та якісними.

 

 

Педагогічна інтуїція

Для чого потрібна педагогічна інтуїція? У своїй роботі педагог часто потрапляє у проблемні ситуації, коли тяжко ухвалити правильне рішення внаслідок відсутності достатньої інформації. Саме інтуїція та відчуття допомагають педагогові знайти правильне рішення. Інтуїція залежить від спостережливості людини, її чутливості, витонченості, уміння використовувати набутий життєвий досвід. Педагог із розвиненою інтуїцією більше уваги звертає не на слова співбесідника, а на його жести, міміку, напрямок погляду, поставу, упевненість у голосі.

Якщо педагог уміє визначити психоемоційний стан учня, він умітиме спілкуватися з учнем відповідно до його стану і попередить виникнення непорозумінь і конфліктів. Інтуїцію можна розвивати. Існують навіть тренінги з розвитку інтуїції, які можуть відвідувати всі бажаючі.

Толерантність у спілкуванні

Самовдосконалюватись у толерантному ставленні до учнів і колег украй необхідно, адже працює педагог із людьми. Толерантність – це терпимість до поглядів інших людей, розуміння та прийняття їх такими, якими вони є. Толерантність до учня – це ставлення до дитини з повагою та з урахуванням вікових особливостей, прийняття учня з усіма його позитивними та негативними рисами таким, яким він є.

Емпатія

Емпатія – уміння співчувати, відчувати те саме, що й співрозмовник, - необхідна педагогові для того, щоб формувати подальшу поведінку в педагогічному спілкуванні: уміння розуміти індивідуальність учня; взаєморозуміння та формування навичок розвиваючого впливу; володіння педагога засобами професійної психотехніки та саморегуляції. За дослідженнями останніх років, більшість педагогів користуються емоційним каналом емпатії. Такі педагоги можуть зрозуміти внутрішній стан учня, прогнозувати його поведінку та ефективно впливати на неї. Інтуїтивним каналом емпатії частіше користуються молоді педагоги з невеликим стажем, які, при дефіциті інформації, спираються на досвід. Деякі педагоги користуються таким важливим способом взаєморозуміння, як ідентифікація. Ці педагоги можуть краще зрозуміти учнів, співпереживати, ставлячи себе їх на місце. Саме вони ведуть учнів за собою.

Ораторське мистецтво

Для того, щоб вистачило слів переконати учня, педагогові необхідно самовдосконалюватися в ораторському мистецтві. Ораторство - це мистецтво подавати себе та інформацію від себе так, щоб її хотілося слухати. А це означає, що оратор має за правилами вигадати для своєї розповіді (навіть дуже серйозної) цікаву назву; грамотно розпочати й довершено закінчити розповідь; повинен уміти тримати увагу аудиторії; закладати у своє повідомлення інтригу; уміти орієнтуватись на потреби слухача; супроводжувати розповідь демонстраціями; не боятися суперечок. І обов'язково оратор має добре виглядати та викликати повагу, а не жаль.

Ось кілька порад із самовдосконалення в ораторському мистецтві:

1. Коли готуєте пояснення чи розповідь - пропишіть для себе найважливіші тези. Для засвоєння аудиторією тези слід повторити не менше п'яти разів у різних інтерпретаціях протягом усієї розповіді.

2. Для зацікавлення учнівської аудиторії з перших же слів вигадайте цікаву інтригуючу назву теми чи своєї розповіді.

3. Початок розповіді має завоювати увагу слухачів. Можете посилатись на авторитетних авторів, розпочати з опису життєвої ситуації, фактів із життя відомої публічної людини (і час від часу повертатись до цієї особи, щоби підтримувати слухачів у тонусі), можна розпочати з анекдоту або випадку з особистого життя.

4. Закінчити розповідь вдало допоможе гумор чи вислів відомої людини, яскравий випадок із життя, комплімент слухачам, риторичне запитання, цитата, повторення тези з висновками.

5. Уникайте говорити з папірцем у руках, не можна починати виступ із вибачень, забороняється підвищення голосу та зривання на крик від безсилля; відповідайте на запитання слухачів, починайте й закінчуйте розповідь на позитиві.

6. Аудиторія спочатку дивиться на педагога і тільки потім – слухає й чує. Тому у вас завжди мають бути охайними руки, вичищеними нігті, волосся має бути завжди вимитим; з рота має пахнути нерізко та приємно (діти дуже чутливі до запахів); одяг має бути близьким до ділового сучасного стилю; взуття – сучасним і обов'язково зручним (таким, якого не відчуваєш на ногах і від якого не болять спина та голова); якщо ви користуєтесь парфумами, їх запах має бути тонким і ледь помітним, оскільки, можливо, він подобається лише вам, а всіх інших дратує.

7. Демонстрація вмикає в роботу зоровий аналізатор. Вона не повинна відволікати від основної теми, а має доповнювати її та допомагати концентрувати увагу на основних тези.

 

 

ОСВІТНІ  W E B-Р Е С У Р С И   

ДЛЯ ПЕДАГОГІЧНИХ   ПРАЦІВНИКІВ

 

Офіційні сторінки Державних органів влади

1. http://www.president.gov.ua/ - офіційний сайт Президента України.

2. http://www.portal.rada.gov.ua/ - офіційний сайт Верховної Ради України.

3. http://www.kmu.gov.ua/ - офіційний сайт Кабінету Міністрів України.

4. http://www.kmv.gov.ua/ - офіційний веб-портал Київської міської влади.

5. http://www.mon.gov.ua/ - офіційний веб-сайт Міністерства освіти і науки України.

6. http://www.ime.edu-ua.net - сайт Інституту засобів навчання АПН України.

7. http://www.intel.com/education/teach - Intel® Teach to the Future.

Професійно-технічна освіта в Україні

1. http://prof.kiev.ua/ професійно-технічна освіта м Києва.

2. http://vrusptnz.at.ua/ Всеукраїнська рада учнівського самоврядування професійно-технічних навчальних закладів.

3. http://www.zin.rv.ua/ зосередження та систематизація передового досвіду та новітніх педагогічних технологій у межах одного сайту у трьох основних напрямках: інформатика, робота соціальних педагогів і класних керівників для безперешкодного доступу та обміну інформацією.

4. http://nmc-odessa-com.ucoz.ru/ Навчально-методичний центр ПТО в Одеській області.

5. http://ptu.org.ua/ Інформаційно-освітній портал "Професійно-технічна освіта Харківської області".

Найпотужніші пошукові системи

1. http://www.google.com.ru/

2. http://www.google.com

3http://www.rambler.ru

4. http://www.yandex.ru

Найпотужніші українські пошукові системи

1. http://meta.ua/

2. http://www.uaplus.com/

3. http://www.favorites.com.ua/

4. http://www.atlasua.net/

5. http://www.google.com.ua/

6. http://bigmir.net

7. http://www.uaportal.com/

8. http://www.ay.com.ua/

Українські освітні портали

1. http://osvita.org.ua освітній портал – каталог освітніх ресурсів, новини освіти, вищі навчальні заклади України і Росії.

2. http://www.ccf.kiev.ua соціальна освіта в Україні (організація семінарів, тренінгів, дистанційна освіта у галузі соціальної педагогіки).

3.  http://edu.ukrsat.com/ - для вчителів – методичні розробки, навчальні програми, для учнів – бібліотеки, реферати, олімпіади, адреси шкіл Києва та України.

4. http://www.osvitapublish.com.ua - сайт видавництва "Освіта".

5.  http://www.intel.com.ua/education - "Intel. Навчання для майбутнього".

7. http://algolist.manual.ru/ - сайт для підготовки до олімпіад з інформатики.

8.  http://rostest.runnet.ru - освітній сервер для тестування.

9. http://www.abiturcenter.ru/testi - Он-лайн тести для абітурієнтів.

  

Інші важливі ресурси

1. http://www.olymp.vinnica.ua – всеукраїнські інтернет-олімпіади з різних предметів (фізика, інформатика).

 

Колекції зображень, звуків і фонів в Інтернеті

1. http://office.microsoft.com/clipart/default.aspx – велика колекція малюнків та фотографій Microsoft office . Російськомовний ресурс.

2. http://www.art-builders.com – колекція малюнків та анімації. Англомовний ресурс

3. http://www.animationfactory.com – колекція анімаційних малюнків. Великий безкоштовний розділ, є розділи «школа», «комп’ютер», «спорт», «птахи», «тварини» та багато інших. Англомовний ресурс.

4. http://www.freegraphics.com/ – англомовний ресурс. Вільна веб-графіка, фони, шрифти, фотографії та фони для робочого столу.

5. http://freegrafika.virtualave.net/ – малюнки, фотографі, фони, поділені на теми. Російськомовний ресурс.

6. http://dweb.ru/index.php – розділ «графіка і анімація», де можна скачати анімовані малюнки, кнопки, фони і т.д. для веб-сторінки.

7. http://soundlib.narod.ru/ – звукова бібліотека різноманітних шумових ефектів, звуків, фраз з кінофільмів та мультфільмів.

8. http://soundamerica.com/ – англомовний сайт. Велика колекція різноманітних звуків.

На головну

























































-
Студентам:
Відеоматеріали
Розклад занять
Календар
Годинник

Архів
Всі новини по роках.
Пошук по сайту
-

Звіт про роботу директора за 2016 - 2017 навчальний рік

Міжнародні відносини

Національно-патріотичне виховання

Наші видання

Національна дитяча гаряча лінія Національна гаряча лінія

Публічна інформація

АНОНС!!!
Надаємо послуги населенню!

ЗНО - 2017

Наші партнери

-
Новини
17.01.18 - Проходження виробничої практики.
09.01.18 - Майстер-клас для педагогів.
05.01.18 - Семінар з класними керівниками та кураторами груп.
05.01.18 - Засідання Ради профілактики правопорушень.
29.12.17 - Поетапна кваліфікаційна атестація в групі з професії швачка, кравець.
26.12.17 - Проходження виробничої практики.
26.12.17 - Театралізований захід «Новорічне диво».
26.12.17 - Конкурс на кращу новорічну іграшку.
20.12.17 - Перший етап олімпіади з предмету «Охорона праці».
20.12.17 - Екскурсія в парк Шенборна.
19.12.17 - Театралізоване дійство до Дня святого Миколая «Миколая зустрічаймо в цей святий величний час».
Рік Японії в Україні

Рік Японії в Україні

Обговорення:


Додати нове повідомлення:

Автор:

Повідомлення:

(Для зареєстрованих користувачів. Реєстрація.)
Головна
Про нас
Бібліотека
Сторінка психолога
Учнівське самоврядування
Виховна робота
Охорона праці
Професії
Вступнику
Методика





























































































































































































































































































































































































































































































































сеть партнерских программ